Грoші нa студeнтів, a нe нa ВУЗи – нoвa стрaтeгія чи пeрeстaнoвкa дoдaнків зaдля пoмпeзнoсті?

Вжe зaрaз кoлишні oдинaдцятиклaсники приміряють нa сeбe нoві рoлі – aбітурієнтів. Вeршинoю aйсбeргу в oкeaні пeрeживaнь з підгoтoвки дo ЗНO, звичaйнo, є oмріяний бюджeт. Ми звикли, щo цeй “лaкмусoвий пaпірeць” дoступний в дeржaвниx вищиx зaклaдax oсвіти. A oт мoжливість нaбирaти студeнтів нa бюджeт привaтним ВУЗaм випaдaє впeршe. Тa щo цe принципoвo міняє к вітчизнянoї oсвітньoї систeми тa мaйбутньoгo пoкoління зoкрeмa? Якa кoристь від тaкoї нoвини? Тa чи дoпoмoжe билль схвалений Кабміном поставити освіту бери якісно нові рейки або элементарно “пофарбує” старі золотистою фарбою на естетичної насолоди? Спробуємо зануритися…

Хитросплетіння і перспективи

Відповідний билль має відкрити новий механізм фінансування вищої школи. Відтак абітурієнтам пропонуватимуть самостійно обирати університет з державним замовленням, незалежно від форми власності. Чи це гарний варіант? Безумовно в) такой степени! Кошти “ходитимуть” следовать студентами, а не за вишами, що надважливо чтобы розвитку студоцентричності і подоланні корупції.

Сверху перший погляд, більша палітра варіантів – більша конкуренція, а отже і очікуване покращення рівня освіти. В середньостроковій перспективі такий крок, можливо, стане каталізатором чтобы нових можливостей, а відповідно і працевлаштування майбутніх випускників. Щоправда, ключове партитив – “можливо”.

Так ж чи стане? І чи достатньо тільки цих нововведень?

Повертаємось вплоть до казуїстики законопроекту. Йдеться про підвищення ефективності розподілу безоплатних місць. Крім цього обіцяють рівноправність ВУЗів, яка знівелює упередженість по приватних ВЗО і допоможе їм розвиватись і виборювати нате рівних “місце під сонцем”.

Але це далеко не рівність заради рівності всіх, це вирівнювання можливостей, адже кількість розподілених бюджетних місць бери університет залежатиме від затребуваності закладу, а також попиту серед вступників.

Акция залучення держкоштів нехитра…

Перший крок – орошение заявки на відкриття відповідного доступу перед Єдиної державної бази з питань освіти. А далі приватні ВУЗи, які отримають квоту для бюджетні місця, повинні дотримуватися норм законодавства насчет так звану індикативну собівартість.

Складне формулювання, сермяга?

На практиці – все без затей. Ціна контракту не повинна бути нижчою аль вищою за встановлені державою межі. Відтак мінімальна вартість навчання безграмотный повинна перевищувати три середні зарплати ровно по області.

До слова, приватні виші зможуть залучати держзамовлення получай весь перелік спеціальностей та рівні і форми навчання. Але в початках – бюджетні місця пропонуватимуть лише бакалаврам.

Таким чином, если досягнуто паритет у питанні “батога і пряника”. Державні та комунальні ВУЗи залишатимуться важливими гравцями, але тепер гратимуть из-за однакових правил з приватними. З одного боку, государство зможе краще контролювати приватні виші, застосовуючи давно них у разі порушень санкції, а з іншого – останні отримають такі бажані угоду кому) студентів бюджетні місця. А це зробить їх приваблими безлюдный (=малолюдный) лише для вступників із забезпечених родин.

Якщо повернутись вплоть до питання вибору закладу – кількість никак не завжди тотожна якості. Тому і недивно, що питання для скорочення вишів давно стоїть пизда профільним міністерством. Адже засилля вишів знецінює вищу освіту. В один присест для багатьох ВУЗів в Україні критерієм успішності є велика кількість студентів, що змушує перших працювати сверху утримання останніх.

Тому вкрай важливо переглянути політику ліцензування, а також уніфікувати дієві навчальні програми.

Побудова здорової конкуренції між вишами.

Свого часу саме приватні ВУЗи попросили зменшити поріг балів в целях вступу, аби приймати вступників вплоть до студентських лав з мінімальними рівнями знань та, закриваючи прогалини недоборів. В жаль, реалії такі, що тепер цим зловживає кожен другий приватний Высшее учебное заведение, набираючи на вищу освіту навіть вступників вне ЗНО.

Які ж переваги такої конкуренції? Деякі приватні виші пропонують сучасні спеціальності, які відсутні в держаних. Неведомо зачем, скажімо, в популярному у молоді приватному університеті культури Михайла Поплавського – КУКу відкрито набір в спеціальність "Акули PR" та минбар "Щастя". Фантазувати оборона акулячих студентів і щасливих професорів можна безперервно. Водночас, подібна палітра професій дає можливість зрощувати фахівців с целью новаційних галузей, де їх дуже бракує.

Висновки

Ідея надати приватним ВУЗам місця з державним замовленням мало-: неграмотный нова. Ще в 2016 Міністерство освіти і науки "тримало в олівці" таку ініціативу, але і досі вона залишається держи папері.

Як буде цього разу? Покаже часы.

Але варто пам’ятати, що, навіть вслед за успішної реалізації, цей законопроект приставки не- змінить ситуацію кардинально, оскільки розмови ради комерційність ВУЗів надто перебільшені з огляду нате витрати, які покладені на вищу школу.

Що ж маємо у підсумку?

  • Билль створює рівність між ЗВО та розширює вибір абітурієнтів, що делать вступ більш комфортним. Це преимущество.

  • Питання покращення якості освіти в такой степени і не вирішується, і гарантій тут – жодних. Це мінус.

Попри певні переваги в новації, нате перший план необхідно виносити безграмотный стільки розподіл бюджетних коштів між закладами, скільки їхню кількість, а також науковий потенціал у вигляді професорсько-викладацького складу та матеріально-технічної бази. В) такой степени IT-шника і програміста необхідно озброїти потужним сучасним компутер’ютером з інтерактивними платформами та вільним доступом перед світової павутини. А, скажімо, майбутнього кінорежисера или тележурналіста не затьмарювати критикою класичного кіно і телепрограм, а радше занурити в процес виробництва з усіма наявними технічними засобами та прогресивними методиками. Іншими словами – “обряд піклуватися не про те, що гасити першим ділом нате пожежі, а чим і як вступати в двобій із вогнем".

Отже, докорінних змін вища освіта таки потребує. Нав’язана суспільством її обов’язковість і масовість отримання нищить систему, а відсутність чіткого механізму в питанні державні/приватні ВУЗи знецінюють освіту. Виправити ситуацію може скорочення кількості ЗВО та рівні умови в целях вишів різного типу власності. Це повинно збільшити стипендії та зарплати, що і стане каталізатором явища “Достойна винагорода в целях достойних освітян!”